Девіантна поведінка підлітків

Девіантна поведінка підлітків: причини та профілактика

Девіантна поведінка може проявлятися в різних формах:

– агресія;

– аутоагресія, суїцидальна пове­дінка;

– зловживання речовинами, які викликають порушення психічної діяльності (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія);

– порушення харчової поведінки (переїдання, голодування);

– аномалії сексуальної поведінки (девіації, перверзії);

– надцінні психологічні захоплення – ​«трудоголізм», гемблінг, фанатизм, «паранойя здоров’я», колекціонування тощо;

– надцінні психопатологічні захоплення – ​«філософічна інтоксикація», сутяжництво та кверулянство;

– розлади потягів – ​клептоманія, дромоманія, піроманія тощо;

– характерологічні та патоха­рак­теро­логічні реакції (емансипації, гру­пу­вання, компенсації, опозиції, гіперкомпенсації тощо);

– комунікативні девіації (аутизація, парааутизація, гіперспілкування, конформізм, псевдологія, нарцистична поведінка тощо);

– аморальна та неестетична пове­дінка;

– залежна поведінка.

​Девіантна поведінка - це система вчинків або окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді порушень у збалансованості психічних процесів, неадекватності, порушен­ні процесу самоактуалізації або у вигляді відхилень від морального й ес­тетичного контролю за своєю поведінкою.

Девіантна поведінка – ​це така поведінка, за якої спостерігаються відхилення хоча б від однієї з суспільних норм поведінки, а саме:

– правових норм;

– моральних норм;

– естетичних та етичних норм.

Соціальна проблематичність

Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.

У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини для такої поведінки. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.

Проблему девіантної поведінки аналізували такі науковці як Іван Єрмаков, Лідія Сохань, Микола Рижков, Євген Павлютенков, Василь Крижко, Тетяна Титаренко та інші.

Фактори ризику девіантної поведінки

Біологічні:

• наслідки спадковості;

• вплив природного середовища;

• порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;

• вроджені психопатії;

• мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.

Психологічні:

• акцентуації характеру;

• інфантилізм;

• підвищений рівень тривожності;

• різноманітні реакції (емансипації, групування з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хобі);

• задоволення почуття цікавості;

• потяг до самоствердження;

• потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.

Соціально-економічні:

• зниження життєвого рівня населення;

• майнове розшарування суспільства;

• обмеження соціально схвалених способів заробітку;

• безробіття;

• доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

• зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.

Соціально-культурні:

• зниження морально-етичного рівня населення;

• поширення кримінальної субкультури;

• руйнування духовних цінностей;

• наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили;

• пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки.

Види девіантної поведінки

В залежності від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства прояви девіантної поведінки поділяються на 5 видів:

• Делінквентний вид девіантної поведінки - сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.

• Адиктивний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється залежністю від різних хибних пристрастей.

• Патохарактерологічний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.

• Психопатологічний вид девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах та синдромах - це прояви тих чи інших психічних порушень та захворювань.

• Ґрунтується на суперцінностях - це виявлення обдарованості, таланту, геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки звичайного, нормального сприйняття.

На жаль, девіантна поведінка набула масового характеру. Зараз кожна друга родина стикається з ненормальною поведінкою дітей у підлітковому віці