Сторінка психолога

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгувідносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінглюдей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгузавжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуціфактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. 

НИЖНЬОВЕРБІЗЬКИЙ ЛІЦЕЙ

                                              Нижньовербізької  сільської ради 

вул. Українська ,113 а ,село Нижній Вербіж, Івано-Франківська область,78218,

тел.  0661107595 , e-mail: nvlicey@ukr.net Код ЄДРПОУ 20566583

НАКАЗ

«    18 » січня   2021 р            с.Нижній Вербіж                  № 6

Про організацію роботи  щодо

 запобігання  та протидії  булінгу

 (цькуванню)  в  Нижньовербізькому ліцеї

   На виконання Закону України «Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» 18.12.2019, № 2657–VІІІ, відповідно до листа МОН України 29.01.2019, №1 11-881, з   метою запобігання та протидії проявам булінгу (цькуванню) в закладі

 Н А К А З У Ю:

 1. Затвердити правила поведінки учнів Нижньовербізького ліцею   щодо запобігання та протидії  булінгу (цькуванню)   (додаток 1).

 2. Затвердити план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) (додаток2).

 3. Затвердити форму заяви про випадки булінгу (цькування) (додаток3).

 4. Затвердити процедуру подання учасниками освітнього процесу заяв про випадки булінгу (цькування) та порядок реагування на них (додаток 4).

5. Затвердити порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) (додаток 5).

6. Заступнику директора з виховної роботи  Шкрібляк Р.В.:

6.1.  Організувати роботу на виконання плану заходів щодо запобігання булінгу (цькуванню).

7. Класним керівникам:

 7.1. Ознайомити учнів відповідних класів із нормами чинного законодавства щодо запобігання булінгу (цькуванню) та зі змістом цього наказу.

7.2. Посилити контроль за дотриманням здобувачами освіти правил поведінки учнів ліцею.

8. Секретарю Григорчук Я.В забезпечити вчасне оприлюднення на вебсайті ліцею  інформаційних матеріалів щодо запобігання булінгу (цькуванню).

9. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

      Директор   ліцею                                                        Стефурак Л.Ф.

З наказом ознайомлені:                                                    Шкрібляк Р.В.

                                                                                            Григорчук Я.В.

Додаток 1

                                                  до наказу

                                                                                  від  18.01.2021року № 6                    

Правила поведінки учнів Нижньовербізького ліцею

щодо запобігання

та протидії булінгу (цькуванню)

• Учень приходить в школу за 15-20 хвилин до початку занять, чистий і охайний, займає своє робоче місце з першим дзвінком, готує все необхідне навчальне приладдя.
• Забороняється вживання непристойних виразів і жестів. Не можна без дозволу педагогів (за узгодженням з батьками) йти зі школи та залишати її територію в урочний час.
• У разі пропуску занять до 3-х днів учень зобов'язаний пред'явити класному керівнику медичну довідку або записку від батьків (осіб, що їх замінюють) про причину відсутності на заняттях.
• У разі пропуску більше трьох днів учень зобов'язаний представити довідку з медичної установи.
• Учень повинен проявляти пошану до старших, піклуватися про молодших. Здобувачі освіти поступаються дорогою дорослим, старші учні – молодшим, хлопчики – дівчаткам.
•  Поза ліцеєм  поводяться скрізь і всюди так, щоб не принизити свою честь і гідність, не заплямувати добре ім'я закладу, в якому навчаються.
• Учні бережуть майно ліцею, акуратно ставляться як до свого, так і до чужого майна, дотримуються чистоти й порядку на території закладу.
• Фізична конфронтація, залякування і знущання є неприпустимими формами поведінки.
• Не дозволяється жувати гумку, користуватися   мобільним телефоном на уроках.

ПОВЕДІНКА НА УРОКАХ

• Коли вчитель заходить у клас, учні вітають вчителя. Так само учні вітають будь-якого дорослого, який увійшов до класу під час занять, окрім уроків інформатики, коли учні працюють за комп'ютером.
• Під час уроку не можна шуміти, відволікатися самому і відволікати інших товаришів від занять розмовами, іграми й іншими справами, що не стосуються уроку.

• Якщо під час занять учню необхідно вийти з класу, то він повинен попросити дозволу в учителя. Якщо учень хоче поставити запитання вчителеві або відповісти на запитання вчителя, він піднімає руку
•  Під час уроку учень має право ставити запитання вчителеві, якщо не зрозумів матеріал під час пояснення.
• Учень має право в коректній формі обстоювати свій погляд і свої переконання при обговоренні різних спірних і неоднозначних питань.

ПОВЕДІНКА УЧНІВ ДО ПОЧАТКУ УРОКУ, НА ПЕРЕРВАХ І ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ УРОКІВ

Під час перерви учень зобов'язаний:

• підтримувати чистоту й порядок на своєму робочому місці;

• вийти з класу, якщо попросить вчитель;
• виконувати вимоги чергового вчителя по поверху.

Під час перерв забороняється:

• бігати по сходах, поблизу віконних отворів і в інших місцях, не пристосованих для ігор;
• штовхати один одного, кидатися предметами і застосовувати фізичну силу.

У ліцеї забороняється:

• тютюнопаління;
• категорично забороняється самовільно відчиняти вікна, сидіти на підвіконнях.

ПОВЕДІНКА УЧНІВ У ЇДАЛЬНІ

• У їдальні належить дотримуватися хороших манер і поводитися пристойно.
•  Перед вживанням їжі необхідно помити руки.
• Розмовляти під час їди слід неголосно, щоб не турбувати тих, хто їсть поряд.
• Учні прибирають стіл після вживання їжі.
• Учні дбайливо ставляться до майна шкільної їдальні.
• Забороняється приходити в їдальню у верхньому одязі.
•  Забороняється виносити з їдальні їжу.
• При купівлі буфетної продукції слід дотримуватися черги.

Додаток 2

                                                  до наказу

                                                                                  від  18.01.2021року № 6                       

План заходів, спрямованих на запобігання

та протидію булінгу (цькуванню) на 2021 рік

Додаток 3

                                                  до наказу

                                                                                      від  18.01.2021року № 6                      

Форма заяви про випадки булінгу (цькування)

Директору Нижньовербізького ліцею 

                                  Стефурак Л.Ф.

_______________________________

                                                                                                (П.І.Б.   заявника)

             ____________________________

                                                                                         (адреса)

   _______________________________

                                                                                        (контактний телефон)

                                                                             ЗАЯВА

Повідомляю Вас про прояви булінгу (цькування) щодо мене/моєї дитини, учня/учениці __________ класу, ________________________________________, (П.І.Б. учня/учениці) учнем/учнями/вчителем/вчителями, ____________________________________________, (ПІБ учня/учнів, вчителя/вчителів) які проявляються  у :

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ (перерахувати факти цькування, вказати час, місце і інші обставини, а також наслідки цькувань) ____________________________________________________________________

Прошу Вас належним чином вивчити факти, зазначені у заяві, і повідомити про прийняте рішення та вжиті заходи у встановлений законодавством термін.

«_____» ___________ 20__ року ________ /______________/ (Підпис) (ПІБ заявника)

                                      Додаток 4

                                      до наказу

                                                                                     від  18.01.2021року № 6                       

Процедура подання учасниками освітнього процесу заяв про випадки булінгу (цькування) та порядок реагування на них

1. Директор  ліцею  доводить до відома учнів, педагогічних працівників, батьків та інших учасників освітнього процесу щодо їх обов'язку повідомляти його про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

 2. Заяву за формою затвердженого зразка (додаток 3) необхідно подати для реєстрації відповідальній особі.

 3. Відповідно до такої заяви керівник закладу видає рішення про проведення розслідування  із визначенням уповноважених осіб.

4. Для прийняття рішення за результатами розслідування директор школи створює наказом комісію з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі - Комісія) та скликає засідання.

5. До складу такої Комісії можуть входити педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булера, директор та інші заінтересовані особи.

 6. Рішення Комісії повідомляється усім сторонам конфлікту та реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

                                                Додаток 5

                                                                             до наказу  від  18.01.2021року № 6                       

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування)

Якщо Комісія визнала, що випадок, описаний у поданій заяві, є булінгом (цькуванням), а не одноразовим конфліктом чи сваркою, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то директор  школи зобов'язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутися до органів Національної поліції України із заявою, про що повинен повідомити керівника закладу освіти. Потерпілий чи його/її представник також можуть звертатися відразу до уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Служб у справах дітей з повідомленням про випадки  булінгу (цькування).

ТРИ ВПРАВИ, ЩО ДОПОМОЖУТЬ

ПОДОЛАТИ СТАН ГОСТРОГО СТРЕСУ*

«Техніка зупинки думок»

Ефективність цієї техніки визначається тим, що під час

правильного її виконання зміщується фокус уваги з потоку негативних думок, тим самим розбивається їхній перебіг та нормалізується емоційний стан.

Порядок виконання:

1️. Зосередьтеся на потоці думок, які проходять у цю хвилину, тобто усвідомте їх (при цьому можна, якщо дозволяє ситуація, заплющити очі).

2️. Зберіть всю свою волю в кулак, подумки уявіть кнопку стоп-сигналу чи шлагбаум.

3️. Вголос, досить твердо, скажіть «стоп» і зупиніть потік думок.

«Хвилинка релаксації»

•Розслабте куточки рота, потім — усі м'язи обличчя. Розслабте плечі. •Зосередьтеся на міміці лиця та положенні тіла: вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан.

•Змініть «мову обличчя та тіла» шляхом розслаблення

м'язів і глибокого дихання, щоб люди навколо не помітили вашої напруги, стресового стану.

•Розслабляйтеся в будь-яких ситуаціях, як тільки відчуєте, що справи йдуть не так, як вам хочеться.

 «Метод мобілізаційного дихання»

Важливою складовою всіх видів розслаблюючих практик є вправи із глибоким диханням.

Саме використання вправ на глибоке дихання допомагає швидко знизити стрес різних рівнів.

А чи боїшся ти темряви?

Як наша психіка реагує

на тривалу відсутність світла*

Уже понад місяць українці живуть в умовах віяльних відключень електроенергії. Крім усім зрозумілих побутових проблем, тривале перебування без світла може також впливати на психоемоційний стан людини. Тож, якщо ви помітили за собою дивні зміни у настрої, поведінці та появу безпідставних фобій, цілком можливо, що їх джерелом є саме це.

 Перебування у темряві підвищує рівень стресу

«Освітлення сигналізує мозку про помірну безпеку. В безпеці активність мигдалеподібного тіла знижується. Коли світла немає, мигдалеподібне тіло активується, сигналізуючи мозку про небезпеку. Так ми починаємо відчувати страх і тривогу», – розповідає експертка з нейроменеджменту Наталя Кадя.

Крім того віяльні відключення електроенергії здатні суттєво впливати на режим дня та якість сну відповідно. Наприклад, ви можете страждати від безсоння або частіше бачити нічні жахи.

Які заходи можуть допомогти впоратись з новими реаліями життя в умовах віяльних відключень?

Використовуйте штучні джерела світла. Якщо спати ще не час – спробуйте зайняти себе чимось, продовжуйте активність.

Якщо світло з'явилося пізно ввечері, не варто вмикати освітлення на всю потужність. Використовуйте приглушене світло, щоб підготувати свій організм до сну.

Практикуйте дихальні вправи – вони допоможуть впоратися зі стресом.

Намагайтеся не залишатися впродовж тривалого часу без освітлення наодинці.

Спробуйте розробити новий режим дня, зважаючи на відключення електроенергії. Розуміння розпорядку та послідовності своїх дій в разі тривалої відсутності світла здатне зменшити рівень тривоги.

​​

*РЕАКЦІЇ НА ТРАВМАТИЧНІ ПОДІЇ*

Емоційні та фізичні реакції, які слідують за травматичною подією, зазвичай є дуже інтенсивними, лякають і навіть  можуть викликати ваше здивування, адже ви не очікували, що можете реагувати так.

Проте пам'ятайте, що все, що ви відчуваєте внаслідок впливу травматичної події, є нормальними реакціями на ненормальні обставини.

Після перенесеної травматичної події людина може відчувати:

Смуток

•Почуття глибокого смутку зазвичай виникає, якщо сталася трагічна смерть, якщо хтось був поранений або подія спричинила серйозні руйнування.

Безпорадність

•Травматичні інциденти, як правило, надто сильні (надпотужні). Вони ніби

викреслюють найкраще в нас і змушують відчувати безсилля, нездатність виконувати будь-які справи та впливати бодай на щось.

Повторне переживання події

•Враження, отримані під час події,

можуть бути настільки сильними, що їхнє переживання продовжуватиметься дуже довго: часто бувають спалахи спогадів, сни, в яких відтворюються почуття, які ви відчували під час чи після події.

•Ви раптово можете почати почуватися так, ніби подія знову відбувалася з вами.

•Переживання, що повторюються, можуть бути дуже важкими та лякати.

Заціпеніння

•Шок після події може виявлятися в тому, що ви відчуватимете заціпеніння та емоційну виснаженість.

•Ваші звичайні

почуття на якийсь час можуть бути блоковані, і ваша здатність переживати їх може бути

зменшена.

•Може виникнути бажання відійти від контактів з іншими людьми, вас перестане захоплювати те, що зазвичай тішило.

Напруга та занепокоєння

•Відчуття напруги та занепокоєння може негативно впливати на самопочуття, якість сну та відпочинку.

•Полегшити стан може, наприклад: вираження емоцій, оволодіння техніками дихання й прогресивної м'язової релаксації та ін.

Злість

•Зовсім незначна подія

може викликати у вас інтенсивне почуття агресії. Виникає відчуття, що ви не схожі на самого себе. Рідні, друзі та колеги можуть помічати деякі зміни у вашому характері.

Страх

•У вашому житті можуть з'явитися нові страхи, які  можуть бути пов'язані як і з тривогою щодо можливості повторення травматичної події, так і з речами, що прямо не стосуються того, що сталося.

_Юлія Ворман, практичний психолог._

Правило світлофора:

вчимось розподіляти та приймати рішення разом із дітьми

Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб'єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту?

*Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює?*

Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони:

зелену

жовту

червону

Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте.

 *Зелений сектор* – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення.

Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті.

 *Жовтий сектор* – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками.

Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня.

 *Червоний сектор* – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я.

Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д.

*На що звернути увагу*. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.

_Автор: гештальт - терапевтка Галина Зарипова_

Як допомогти дитині стати більш зосередженою.

Поради, що стануть в пригоді й дорослим*

Дитина неуважна і не здатна зосередитись на чомусь одному впродовж бодай кількох хвилин. Часто такі скарги можна почути від батьків, чиї діти навчаються в молодших класах. Хоча стривайте. Хіба слабка концентрація – це лише дитяча проблема?

Насправді довільна увага людини може бути зосереджена на чомусь одному приблизно 8 секунд. Далі концентрація залежить або від рівня зацікавленості, або – від сили волі. Тобто, в процесі мислення ми знаходимо для себе внутрішнє обґрунтування, чому саме зараз варто зосередитись на цій роботі.

Проте для дітей цей причинно-наслідковий зв'язок часто не зрозумілий. А дорослий, який вимагає від дитини 2 години читати підручник, замість дивитися значно цікавіший мультфільм – взагалі виглядаєте дивно.

Тож ловіть кілька порад, що допоможуть розвинути здатність до концентрації у дитини. А заразом – і дорослим вони стануть в пригоді.

*Встановлюйте чіткі цілі та реальні дедлайни.* Іншими словами: розпорядок дня важливий. Дитина має розуміти послідовність своїх дій щодня і конкретні часові межі на виконання щоденних завдань. При чому розпорядок потрібен не лише для навчання, наприклад, але також для дозвілля. Водночас важливо пояснити дитині, яким має бути в підсумку результат роботи – тобто, яка взагалі мета цього процесу.

*Розбийте великі завдання на менші* – дитина не почуватиметься обтяженою, виконуючи завдання, які не займають багато часу. Якщо дитина виглядає розгубленою, коли їй належить прочитати розділ із підручника, давайте їй читати по сторінці або по декілька абзаців.

*Інтерактивність та зміна виду діяльності.* 20 хв англійської, розминка, 20 хвилин математики, трохи музики й можна знову повертатись до англійської. Монотонність – головний ворог концентрації. Також можна спробувати запропонувати дитині виконати домашнє завдання в незвичних умовах. Наприклад, в теплу пору року почитати на природі, а не вдома. Інший варіант – використовувати інтерактивні методи навчання: графіки, картинки, навчання з елементами гри. Усе це дозволить підвищити рівень зацікавленості дитини, а отже – і рівень уважності.

*Розробіть ефективну систему мотивації.* Заохочення працює ефективніше, ніж страх покарання. На цьому наполягають деякі теоретики у сфері управління персоналом. А як щодо дітей? Розвиваючи стійкість уваги, важливо вийти на той рівень, коли дитина сама усвідомить, які вона отримає бенефіти від своєї роботи. Це мотивує працювати ще краще, бути ще уважнішим, не відволікатись. Натомість загроза покарання мотивує виконати завдання лише на рівні достатньому, щоб уникнути санкцій. Як тільки подразник у вигляді зовнішнього тиску зникає, будь-яке бажання працювати далі теж розчиняється.

*Важливо.* В окремих випадках розсіяна увага у дитини також може бути пов'язана з поганою якістю сну, харчовими звичками, стресом або іншими чинниками, що мало залежать від самої дитини. Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – проблема, з якою варто звернутися до фахівця.

ЯК ЗНАЙТИ ОПОРУ В СОБІ ПІД ЧАС ВІЙНИ*

Унаслідок війни значна частина українців втратила внутрішні точки опори і багатьох турбує, як їх повернути собі знову. Один зі способів — працювати над розвитком «внутрішнього дорослого».

Опора — це той стан, на який впливають обставини, але це також є і певна навичка, якої можна набути чи розвинути.

Будь-які емоції — приємні чи ні — сигналізують нам про наші потреби та рівень їхнього задоволення.

Базові емоційні потреби людини: мати безпечну прив’язаність, висловлювати емоції та потреби, проявляти спонтанність, мати реалістичні межі (законодавчі межі, принципи тощо) та самоконтроль, бути собою, відчувати справедливість та бути автономною, компетентною.

Багатьох із нас не навчили задовольняти наші емоційні потреби, коли можна прогулятися без мети, відпочити, лягти спати о 9-й вечора чи завершити неприємну розмову.

Коли немає контакту з емоційними потребами чи навичками турботи про них, тоді і відбувається відчуття втрати опори.

У багатьох людей існує фейкова дорослість, коли ми не чуємо свою справжню потребу. Наприклад, ви погодилися працювати, коли насправді не хочете;

•працюєте на вихідних заради похвали;

•вирішуєте все самостійно замість того, аби попросити допомогу;

•замовчуєте свою думку, аби не образити подругу тощо.

Цей фейковий стан спричинений самокритикою, яка каже, що ніби ти недостатньо класний/класна і треба ще щось зробити, аби відчути почуття щастя.

Насправді цей стан транслює ніби «я допоможу почуватися краще тут і зараз, байдуже, що буде потім».

Здорова дорослість це про вміння приймати себе, свої слабкості і не корити себе за них, вміння переживати ситуацію та знаходити вихід із неї.

Усвідомлення включення — це найперша навичка, яка допомагає встановити контакт із власним станом. Звернути увагу на свою поставу, відчути фізичне тіло у просторі; перерахувати предмети, які бачите, та звуки, що чуєте; зробити глибший вдих та помітити запахи тощо; відзначити відчуття в тілі, думки тощо.

Практика «помічання» — одна з базових технік «здорової дорослості». Це навичка звертати увагу на свій стан, ніби озвучуючи та легалізуючи його. Це перша сходинка до будування опори. Під час «фейкової дорослості» ми намагаємося не помічати неприємні емоції та швидко їх позбутися. Під час «здорової дорослості» — помічаємо емоції та намагаємося потурбуватися про потреби, знайти рішення, на які впливаємо.

 Ще одна з практик — запитати себе, що б ви сказали близькій подрузі у такому стані, а також — запитати, як я можу потурбуватися саме про себе.

Наприклад, ви помічаєте, що вам боляче читати жахливі новини. Ви потребуєте передишки та можливості впливати бодай на щось.

Можна підтримати себе тим, що вам болить за людей і що ви шукаєте шляхи підтримки, тож дуже цінно, що такі люди існують.

Ви виходите на 10 хвилин на свіже повітря без телефону з новинами/обіймаєте кота/говорите із близькими і плануєте дії на завтра. Уявіть доброзичливу людину поруч із вами, яка підтримує вас та прослідкуйте, що ви відчуваєте.

Можуть бути різні реакції на уявну підтримку — від сліз до спокою. Бо, з одного боку, ми можемо хотіти такої підтримки, а з іншого — почуваємося вразливими.

Для тренування практик варто обрати або минулі ситуації, в яких ви могли вдіяти по-іншому, або теперішні буденні ситуації, в яких ви перебуваєте у стресі не на 100%.

Юлія Ткаченко, психологиня.

Джерело: WoMo.

https://content.e-schools.info/nverbizh/library/Адаптація_5_клас-стиснуто.pdf